Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного закладу
Адаптація (від лат. „пристосування”) – це процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.
Пристосування організму до нових умов, до нового режиму супроводжується, як правило, зміною поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту.
Проте адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, емоційної залежності від матері.
Виходячи з цього, виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий та безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні. Спілкування батьків із дитиною доброзичливе.
Друга група – малюки, які адаптуються повільніше й важче. Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звернення змінюються на крик, погрози або зменшення вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Зазвичай, несамостійні. Швидко втомлюються, ігрові навички несформовані. У у досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (або навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його й інших дітей. Сон, апетит – погані, або відсутні зовсім. Вони часто хворіють, що іще більше уповільнює звикання до нового оточення і нових вимог.
Процес адаптації дитини, різної для кожної дитини тривалості у часі, має кілька основних етапів-фаз.
Дошкільний навчальний заклад №60, 2019 | Всі права захищено Design & Developed by Buy Wordpress Templates