Казка «Слоненя з кульками»

Слоненя з кульками

   Жило  –  було  маленьке  Слоненя.  Мама  й  тато  його  дуже  любили.  Вони  разом гуляли,  купалися  в  річці  й  пускали  фонтани  зі  своїх  довгих  хоботів.  Маленьке Слоненя дуже любило проводити час зі своїми батьками.

   Якось, гуляючи в парку з мамою і татом, Слоненя побачило у мавпочки велику повітряну кульку. Слоненяті вона дуже сподобалась, і воно захотіло отримати таку саму.

—  Мамо, тату, я теж хочу таку кульку, купіть мені, будь – ласка!

   Мама й тато дуже любили свого синочка і вирішили не засмучувати його – вони купили малому красиву жовту кульку.

   Слоненя було таке щасливе, воно скрізь ходило з кулькою. А коли лягало спати, то прив’язувало її до свого ліжечка.

  Та  якось,  знову  гуляючи  парком,  Слоненя  побачило  у  ведмедика  дуже  красиву зелену кульку і, звичайно ж, попросило батьків купити йому таку саму. Мама й тато не хотіли засмучувати свого синочка – і купили йому зелену кульку. Малюкові вона дуже сподобалася.

   Але потім Слоненятко захотіло мати і червону, й синю кульки теж. І батьки знову не змогли йому відмовити. Але слоникові хотілося ще і ще повітряних кульок, а у батьків вже не залишилося грошей. І тоді малюк почав вередувати і вимагати :

  — Ну купіть, купіть мені цю кульку, адже в мене такої ще немає!

   Тоді  батькам слоника довелося брати додаткову роботу, щоб заробити побільше грошей  на  кульки.  І  що  більше  син  просив  у  них  кульок,  то  довше  вони  почали затримуватися на роботі.

   Вони  менше  стали  бувати разом  зі  своїм  Слоником,  не гралися  з ним,  а  спільні прогулянки у парку зовсім припинилися.

   Слонику стало сумно одному – навіть велика кількість повітряних кульок його вже не тішила.

   І ось настав день, коли в кімнату до Слоненяти вже неможливо було зайти. У ній було стільки кульок, що малюк не міг навіть поворухнутися.

   Тоді Слоник взяв всі кульки і вийшов на вулицю. Але їх виявилося так багато, що вони почали піднімати слоненя високо – високо в небо.

   Малюк злякався, що назавжди відлетить від батьків, і почав кликати на допомогу.

   Він кричав :

—  Допоможіть! Допоможіть!

   Прилетіли горобці й гострими дзьобиками почали клювати кульки одну за одною.

Так поступово Слоненя опускалося на землю.

   Воно сіло на травичку і замислилося …