Як полегшити перебування дитини у дитячому садку

Як полегшити перебування дитини у дитячому садку

  • Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день. Перший тиждень бажано  – на 1-2 години, потім час необхідно поступово збільшувати, прислухаючись до порад вихователів.
  • Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. У ДНЗ і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження..
  • Не реагувати на витівки малюка і не карати за капризи у період адаптації.
  • Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру „Дитячий садок”, де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що „робить” ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати.
  • Розлучаючись з дитиною під час ранкового прощання у дитячому садку батькам варто сказати дитині, що вони її дуже люблять і пообіцяти, що вони неодмінно за нею повернуться.
  • Коли зранку батьки приводять малюка в ДНЗ потрібно попрощатися з дитиною легко і швидко. Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму.
  • Необхідно й у вихідні дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку.
  • Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові, або сестрі/брату чи дідусеві/бабусі.
  • Зацікавлювати сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – залишишся в садочку”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.
  • Вчити дитину вдома  бути самостійною. Тобто гратися самій (наприклад, перебуваючи самій в кімнаті, тоді як дорослі є вдома, але не в її полі зору – щоб виникало відчуття самостійності), також їсти самостійно, одягатися самостійно, без допомоги дорослих. Вона має навчитися самостійності для того, щоб в садочку вона була впевнена в собі, їй не було страшно від того що вона нічого не вміє.
  • Стиль розмови (особливо коли дитина вередує) має бути чітким (але без негативного тону чи крику). Тобто дитина має чітко розуміти, що від неї вимагається і розуміти, що це не можна змінити. Наприклад – „ти зараз маєш піти у ванну і  помити руки”. Так само і з садочком – потрібно давати чітку інструкцію – наприклад „А зараз ти сама  вдягаєш курточку і ми ідемо в садочок”. Оскільки чим більше іти в неї на поводу, чим більше іти на поступки, чи виправдовуватися – тим більше вона капризує, бо розуміє, що може маніпулювати цим
  • Дитині в ранньому віці необхідні чіткі рамки, які вона ще не може встановити собі сама, і це мають зробити дорослі. Тобто за допомогою дорослих вона має зрозуміти, що можна собі дозволити, а чого робити не можна, що є визначений час для сну, їжі, садочку, прогулянки і так далі. Це буде в неї викликати відчуття стабільності і спокою.
  • За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків… немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» — тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки,  зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов’язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.