Поради психолога

Вас вітає психологічна служба ДНЗ №60! 

imgЗОЯ

 Практичний психолог Нідзельська Зоя Іванівна

Освіта:  вища, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2000 р.

Кваліфікація:  вчитель початкових класів, практичний психолог в закладах освіти

Спеціальність:  початкове навчання і практична психологія

Кваліфікаційна категорія:  спеціаліст І категорії

Стаж:  10 років

У своїй діяльності практичний психолог керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту», Етичним кодексом практичного психолога, Положенням про психологічну службу системи освіти України, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного Центру практичної психології і соціальної роботи.

Практичний психолог у дошкільному навчальному закладі  здійснює професійну діяльність за такими напрямами: 

  • Психодіагностична робота. Її метою  є поглиблене вивчення дитини, виявлення її індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, емоційної сфери, динаміки розвитку, з’ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини, відставання чи випередження вікових нормативів.  З дітьми вона буває групова ( згідно плану роботи психолога), та індивідуальна (на запит батьків або  вихователів). Також проводиться психодіагностична робота з педагогічним колективом та батьками. 
  • Консультаційна робота. Її метою є підвищення рівня психологічної компетентності та грамотності  як педагогічних працівників закладу так і батьків вихованців. Можуть бути  за планом психолога (групові) та  індивідуальні (за запитом).
  • Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота. Вона має на меті сприяти повноцінному психічному та особистісному розвитку дитини. Основні завдання психолога, який працює з дітьми дошкільного віку, полягають у психологічному супроводі природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у дитини і тренування психічних процесів та функцій. Корекційн0-відновлювальна та розвивальна робота із дітьми може бути індивідуальною, підгруповою  чи груповою. Також розвивальна робота проводиться з батьками та педагогічними працівниками. Це можуть бути заняття з елементами тренінгу, ділові ігри, практикуми, круглі столи тощо.
  • Психологічна просвіта. Метою є підвищення психологічної культури, пропагування психологічних знань серед батьків та вихователів. Методами психологічної просвіти є: виступи психолога на батьківських зборах та  педрадах, розробка та розповсюдження інформаційних буклетів.
  • Організаційно-методична робота. Вона є базою для інших напрямів роботи. Зокрема це підготовка психодіагностичного інструментарію, розробка та адаптація корекційних і розвивальних програм для роботи із дітьми, розробка рекомендацій для батьків та вихователів, підбір матеріалів для психологічної просвіти, організація  інформаційного куточка, підготовка до виступів на батьківських зборах, педагогічних нарадах.

Якщо у вас виникнуть запитання,  на які ви не зможете самостійно знайти відповіді — можете адресувати їх психологу ДНЗ. Для цього в меню сайта виберіть «Зворотній звязок». Раді будемо вам допомогти!

Ось деякі труднощі з якими зустрічаються батьки, виховуючи своїх дітей:                                     

дети(1)ДИТЯЧА АГРЕСІЯ

Агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати „безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

Чим можуть допомогти батьки:

  1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
  2. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
  3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
  4. Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
  2. Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто вияви вити свій гнів, а експериментувати з формами його прояву.
  3. Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
  4. Разом з батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.

________________________________________________________

111ТРИВОЖНІСТЬ ДИТИНИ

Дитячі страхи є нормальною реакцією дитини, яка усвідомлює недостатність своїх можливостей. У міру розвитку умінь дитини одні страхи зникають, а інші з’являються, бо дитина усвідомлює нові небезпеки. Відсутність страхів не є показником благополуччя. Здорова дитина – та, яка не боїться боятися. Шкідливими страхами є ті, що обмежують розвиток можливостей дитини (вона не пробує досягти того, чого хоче) або підривають її здоров’я – погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять з рівноваги. Такі страхи потребують спеціальної уваги батьків та психологів.

Чим можуть допомогти батьки:

  1. Оскільки „нездорові страхи” характеризуються тим, що діти „бояться боятися”, то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо вона вирішить, що боятися – це неприпустимо погано чи соромно, вона уникатиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
  2. Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх – він переслідує нас і атакує тоді, коли ми найменше захищені від нього.
  3. Допоможіть своїй дитині зустрітися із страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розуміння й підтримку.
  4. Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, нехай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.
  5. Нехай Вас не бентежать невдалі спроби Вашої дитини подолати свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначте найменший прогрес: „Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш”.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Визначити особистісні причини надмірної тривожності дитини.
  2. Сформувати в дитини впевненість у своїх силах перемогти свої страхи.
  3. Організувати ігрову діяльність, у якій можна моделювати страхи і тренуватися в їх подоланні.
  4. Активізувати ті ресурси, які необхідні дитині для успішного подолання своїх страхів.
  5. Допомогти батькам знайти психологічно правильну способи реагування на страхи своєї дитини.

__________________________________________________________

images (1)НЕСЛУХНЯНА ДИТИНА

Неслухняність є однією з найбільших проблем виховання. Коли дитина не слухається батьки відчувають безпорадність, безсилля, страх, сприймають неслухняність як прояв нелюбові чи неповаги до себе.

Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків („Поступаються – отже люблять”), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу („Ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе”). Отже , в основі неслухняності дитини можуть лежати певні проблеми в стосунках, проте надмірно слухняна дитина може бути нездоровою. Вона невпевнена в собі, несамостійна, тривожна.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі пручань дитини.
  2. Коли наполягаєте на своєму, намагайтеся не позбавляти дитину своєї любові, не принижувати її гідності („Я б із задоволенням тобі дозволила, але, на жаль, не можу…”)
  3. Якщо дитина не виконує Ваших вимог – скоротіть їхню кількість спочатку до 3-4 –х основних, інакше на все може просто  не вистачити уваги.
  4. Для того, щоб дитина навчилася виконувати Ваші вимоги, краще застосовувати заохочення, ніж покарання. Негативне підкріплення може сформувати лише відразу до відповідної діяльності, позбавити бажання виконувати вказівки дорослих.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Через ігрові ситуації визначити особистісні причини неслухняності дитини.
  2. Допомогти дитині проявити й відпрацювати свої психологічні проблеми на ігровому матеріалі.
  3. Знайти можливості оптимізації взаємодії батьків та дітей.
  4. В ігровій формі тренувати дітей розуміти себе і своїх близьких.

_________________________________________________________

imagesГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

Непосидюща дитина – це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров’я. не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала б.

Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10-14-річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини – не нав’язати їй негативне ставлення до себе та світу.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає пере збудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що пере збуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.
  2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, — мінімальний.
  3. спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід „неслухняності”, тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.
  4. Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: „Ой, дивись!”, „Я згадала!”

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Визначити уявлення дитини про себе і допомогти їй позбутися негативних переконань щодо власної неспроможності.
  2. Засобами гри створити позитивну мотивацію до розвитку вміння контролювати свої слова та дії.
  3. Тренувати в ігрових вправах довільну увагу дитини.
  4. Підібрати разом з батьками ефективні способи взаємодії з гіперактивною дитиною.

__________________________________________________________

nervЗНЕРВОВАНА ДИТИНА

Надміна вразливість, плаксивість чи спалахи гніву, перепади настрою, неспокійний сон, проблеми травлення, частий головний біль – усе це ознаки нервового виснаження дитини.

Причиною психоемоційного виснаження може бути якась неприємна подія в житті дитини, яка й досі її непокоїть, або хронічне незадоволення собою – переживання своєї неспроможності бути такою як „треба”.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Проаналізуйте, коли виникли перші ознаки нервовості, і пригадайте, що цьому передувало.
  2. Допоможіть дитині усвідомити, що її непокоїть, і змінити своє ставлення до цієї проблеми.
  3. Відвести більше часу в режимі дня на ті заняття, у яких дитина почувається спокійно і впевнено. Це дасть їй змогу відновити віру у свої сили.
  4. Не перевантажуйте дитину такими заняттями,які викликають сильні емоції – позитивні чи негативні: змаганнями, випробовуваннями, емоційно насиченими видовищами. Тимчасове дотримання такої „емоційної дієти” дасть змогу знервованій дитині відновити душевну рівновагу, нормалізувати сон, набратися сил.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. У процесі психологічного аналізу гри дитини можна визначити основні зони її емоційного напруження: чого вона боїться, чого уникає.
  2. Створити ігрові умови для того, щоб дитина сама усвідомила й висловила свої переживання.
  3. Якщо причиною негативного емоційного стану стала якась психотравмуюча ситуація, її необхідно поступово відтворити і знову пережити, але із залученням усіх необхідних психологічних ресурсів.
  4. Якщо причиною нервового виснаження дитини є її почуття невідповідності „ідеалу”, то психологічна допомога включатиме формування впевненості у своїх можливостях і вміння спокійно сприймати.